Вважаючи дії Російської «імперії» відносно суверенної Грузії ЗАГАРБНИЦЬКИМИ і висловлюючи свою підтримку волелюбному грузинському народові, київська Етно-Рок Фундація ТаРУТА, знана своїми пісням не лише в Україні, а й за її межами, відмовляється від послуг російських операторів зв’язку, таких як МТС та Beeline.
«Ми просимо колег по музичному цехові, наших друзів журналістів і фанатів вважати телефонні номери 80663426213 і 80662878391, що належали лідеру гурту Євгенові Їжаку і художньому керівникові колективу, не дійсними», - перепрошує засновник ватаги «Їжак», який, між іншим, користується послугою оператора мобільного зв’язку «Jeans» вже більше 5 років.
Колектив перепрошує організаторів фестивалів і концертів, запланованих за участю ТаРУТИ, за тимчасові незручності і відсутність зв’язку. Свої нові «київстарівські» номери керівники колективу обіцяють повідомити в особистому порядку вже невдовзі.
«Це особисто моя громадська позиція. Я нікого не закликаю наслідувати мій приклад, але нам би було приємно дізнатися, що серед наших колег музикантів є небайдужі люди. Ми не хочемо відсиджуватися в теплих будинках, довбаючись в носі, коли в Грузії під чоботами москальських окупантів гинуть цивільні. Ми не хочемо спонсорувати війну у Грузії, а тому відмовляємося від будь-яких російських товарів. Краще топити будинок дровами, аніж вислухувати оце шовіністичне «Ты, бендеровская морда, не боишься, что зимой замерзнешь без российского газа?! Сами же завоете, когда поставки прекратяться», - говорить Їжак.
Також рокери просять всіх небайдужих відмовитися від перегляду російських телеканалів через їхню абсолютну «брехливість» в сенсі висвітлення цієї загарбницької війни. Ми радимо всім читати винятково українські електронні ЗМІ, такі як Обком, Українська Правда, Майдан.Org.Ua тощо.

Ґорґішелі — це львівська група, лідерами якої є дві сестри-грузинки Тамара та Етері. Їхні батьки походять з Грузії, але ще за радянських часів вчилися у львівських вузах і залишилися жити в Україні. Так що вдома дівчата спілкуються грузинською, а українську вивчили самостійно. Власне, спершу команда називалася Чорний Вересень, але пізніше, у 2004-му році, назву було змінено на Ґорґішелі, що є справжнім прізвищем сестер, а також оновлено склад колективу. До речі, група наголошує, що вона називається саме Ґорґішелі, через дві букви «ґ».

Із складним вибором цими вихідними зіткнулися львів’яни: що обрати – фестиваль авторської поезії й бардівської пісні “Бескиди”, дійства на площі Ринок у ретростилі чи свято білоруської музики Be Free. Правильний вибір зробив той, хто встиг побувати всюди.
Доволі несподіваною і для гостей, і для організаторів “Бескидів” стала міграція з селища Верхнє Синьовидне Сколівського району до Шевченківського гаю у Львові. “Якби ми не змінили місця проведення фестивалю, то залишилися б без електрики, без води й без будь-якої підтримки селищної влади. Задоволені, що в останню хвилину нас гостинно прийняв Шевченківський гай. Усю програму свята перенесли на Співоче поле”, – розповідає художній керівник фестивалю “Бескиди” Наталка Криничанка. За словами пані Наталії, у Верхньому Синьовидному вже сформувалося наметове містечко, адже не всіх шанувальників авторської поезії й бардівської пісні вчасно повідомили про “переселення” “Бескидів” у Львів.
Через вимушену урбанізацію частково постраждала і дводенна програма, яку скоротили до семи годин (з 13.00 до 20.00 у неділю). “На відкритті фестивалю ми планували запалити ватру. Також мала бути стилізована міні-сцена на возі. У Львові цього, напевно, не буде”, – розповіла Н. Криничанка.
Найгірше на настрій організаторів вплинуло скорочення фінансування. Цьогорічні львівські “Бескиди” не коштували державі жодної копійки! А грошей спонсорів – зовсім небагато, адже вони вважають жанр бардівської пісні комерційно невигідним. Художній керівник фес­тивалю вважає його “родзинкою” Галичини, адже Східна Україна не сприяє активній пропаганді україн­ського слова. Проте феєрверк емоцій на минулорічному фестивалі запалив іскру завзяття в Одесі та Запоріжжі, де намагаються створити щось подібне.
Іншим культурним епіцентром Львова на вихідних стала північна сторона площі Ринок, яка на неділю, скориставшись імпровізованою машиною часу, повернулась у минуле: ретроавтомобілі, старовинні світлини й музика саксофона від Мартина Твердуна…
Частина площі біля фонтана Амфітріти – для любителів спорту. Адже тут установили великий екран, який, за словами спеціаліста управління культури та туризму Львівської міськради Тетяни Тарасової, впродовж усієї Олімпіади в Пекіні демонструватиме досягнення наших спортсменів.
Третій вибух емоцій львів’янам забезпечили білоруси, які привезли до міста міжнародний рок-фестиваль Be Free. У парку ім. Богдана Хмельницького мешканці й гості міста Лева мали змогу дізнатися, які на “музичний смак” гурти Krama, Neuro Dubel, Zet, ULIS, Zygimont vaza, WZ-ORKIESTRA, Pomidor/OFF та інші.
Ірина Кузьміна, Львівська Газета

Гурт Eclipse - колектив молодих енергійних творчих людей, об’єднаних спільними інтересами та загальною метою займатися мистецтвом. Гурт був створений восени 2005 року і працює в стилі pop-rock alternative. За три роки існування «Eclipse» створив власний авторський музичний матеріал (запис здійснювався на різних студіях, звукорежисерами деяких треків виступили: Дмитро Чуєв – бас-гітарист гурту «Тартак» і Олексій Шманев - фронтмен групи «Н. Три»).
У 2007 році був знятий перший відеокліп, режисером якого став талановитий Ігор Загребнюк.  Колектив гастролює по території України, бере участь у Всеукраїнських фестивалях, акціях, зйомках ТВ-шоу («Шиканемо», грудень 2007).
В кінці серпня 2008г. «Eclipse» візьме участь в Другому Міжнародному фестивалі «КРок в майбутнє» з такими командами як “Within Temptation” (Нідерланди) і “Pain”(Швеція).
Склад гурту: Руслан Лексиков – гітара, Юрій Пономарев – барабани, Андрій Долгополов – бас, Михайло Іванов - клавішні, Наталія Васько – вокал.
Сторінки гурту:
http://www.myspace.com/EclipseMusics
http://www.bucha.com.ua/eclipse/
http://www.youtube.com/EclipseMusics
http://vkontakte.ru/club3152179

У переддень цьогорічного Дня Незалежності, 23 серпня Олег Скрипка збирається представити широкому людові, нашій державі взагалі осучаснений Славень* України. Ця знаменна подія відбудеться у центрі Києва – про точне місце і час заходу буде повідомлено додатково. Оновлена хвалебна піснь в матеріяльному втіленні виглядатиме як окремо виданий двоплитник.
Перше кружальце міститиме звичний нам державний гімн Ще Не Вмерла… у виконанні гурту Воплі Відоплясова, при чому вевешники проспівають не лише перші офіційні куплет-приспів, а й наступні стовпчики цієї літописної пісні. Іншою доріжкою буде, власне, цілковито новий славень під назвою Квітне Наша Україна…, що його пропонує Олег Скрипка. Другий диск – караоке, лише із награваннями до обох цих пісень, без слів.
Задум створити Україні новий славень визрівав віддавна. Зрештою, у нашій спільноті вже давно витає думка, що вступний рядок історичного вірша Ще Не Вмерла Україна має доволі таки занепадницький настрій, а сама пісня занадто складна для хорового виконання непідготовленими рядовими громадянами.
«Дуже часто мені і знайомі, і не знайомі люди [через розділ Спілкування на іменці ВВ] надсилали свої версії, своє бачення гімну України. Кожна з тих пропонов мала і переваги, і недоліки, тож я вирішив взяти з них найсильніші рядки, найяскравіші думки-звороти, оздобити то все в єдиний цілісний текст і покласти на відомий кожному мотив державного гімну. По-суті виходить, що слова до нового Славня України склав народ», – відверто розповідає Олег Скрипка. Усі вірші, отримані від народних авторів, увійдуть до платівки файлом-додатком у своєму первозданному вигляді.
Представити осучаснений Славень України загадується без зайвого офіціозу, у простій і доступній подачі: у вигляді народного караоке у центрі Києва. То буде співочий змаг на найкраще виконання теперішнього державного гімну Ще Не Вмерла… . Переможців Олег Скрипка нагородить цінними подарунками: Ґран-прі дійства – програвач АйПод (IPod) відразу з повною співозбірнею від видавництва Країна Мрій. Решта нагород – музичні диски від цієї ж твірні. Стати учасником змагу може будь-хто охочий–випадковий перехожий, але краще на цю справу все ж таки заздалегідь зголоситися на скриньку slavenua@gmail.com.
–––––––––––
* Примітка
Славень – гімн. Походить від славити когось/щось. Славень – питомо наше, слов’янське слово, широко уживане в літературі ще донедавна. Нині невиправдано витіснене іноземним, незручним у відмінюванні запозиченням hymn. З греки ϋμνος – буквально означає «хвалебна пісня».
Зміст:
Воплі Відоплясова. Гімн-Славень України.
Диск 1:
1.    Гімн України «Ще не вмерла Україна…»
2.    Славень України «Квітне наша Україна…»
3.    Фотоальбом «Український живопис XIX – початку XX століть»
4.    Народні версії Славня України
Диск 2:
1.    «Ще не вмерла Україна…» (караоке)
2.    «Квітне наша Україна…» (караоке)
Музика – М. Вербицький
Текст – П. Чубинський (1), народний (2)
Музична обробка – Воплі Відоплясова
Художнє оздоблення – Наталка Сидь
ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА:
Олег Скрипка
Євген Рогачевський
Сергій Сахно
Олексій Мельченко
Хорова група п/к Неллі Бикової:
Рузана Чабанова
Дмитро Іванченко
Олександр Стрюк
Ганна Штурма
Видано за доброчинного сприяння юридичної фірми «Бондарчук, Кізін, Чібісов і партнери»
Видання містить електронну версію фотоальбому «Український живопис XIX – початку XX століть».
В караоке-награннях використані репродукції з картин Т. Шевченка, М. Бодаревського, А. Гороновича, І. Їжакевича, Л. Жемчужникова, Ф. Красицького, М. Пимоненка, І. Соколова, К. Трутовського, С. Васильківського, В. Орловського та інших видатних українських майстрів.
В оздобленні кружальця використані уривки картини М. Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ».    Країна Мрій

Про таких людей можна говорити довго. Тому краще один раз побачити… Точніше почути. «100-вий Плагіат», «Понад хмарами», «Божевільні танці 2001», «О-ЛЯ-ЛЯ» - з цими піснями наша молодь років сім-вісім тому відкривала для себе українську музику.
Здається, що фронтмент гурту «Тартак» Сашко Положинський все і завжди встигає – сьогодні він в Донецьку, завтра у Львові, а післязавтра знову у Києві… Інколи по два концерти за день. Втомлений? Буває… Та на сцені він завджи веселий та енергійний.
В свої 36-ть Сашко не будує грандіозні плани на майбутнє. Він живе сьогодні і зараз. Зараз багато часу «Тартак» проводить у студії – готується до випуску нового, шостого альбома. Музиканти напрацьовують матеріал і сподіваються вже в грудні порадувати слухачів новими піснями.

«Завдяки «Тартаку» переходять на російську мову. На зло…»
Нещодавно «Тартак» відзняв кліп на пісню «Ти дуже гарна». Чому обрали саме цю пісню?
Ця пісня багатьом людям подобається. Ми, зі свого боку, бачачи таку реакцію, теж були не проти зняти кліп. І він, в принципі, давно планувався. Але як завжди буває? Один режисер дуже довго збирався знімати, і врешті-решт зрозумів, що він не зможе зняти так, щоб задовільнити і нас, і себе.
Інші режисери пропонували зависокий кошторис, але не було сенсу витрачати такі гроші на кліп з альбому півтарорічної давнини. І, якщо взяти до уваги й той факт, що наші роботи останнім часом не дуже ротуються на телебаченні, то взагалі немає сенсу знімати високобюджетні кліпи.
Крім всього іншого, зіграв роль той фактор, що режисер Діма Комісаров сам захотів знімати відео на цю пісню. Це кліп одного дублю. «Ти дуже гарна» – наш перший кліп, знятий на кіноплівку, і в якому музиканти «Тартака» виступають в незвичній для себе ролі… Це відео цілком можна назвати екпериментальним!
Окрім творчості, пов’язаної з «Тартаком», зараз ти займаєшся продюсюванням збірки ліричних пісень?
Не те, що займаюся продюсюванням, я просто контролюю процес роботи над цією збіркою. Робота відбувається таким чином: я вибираю пісні, які мені подобаються, домовляюсь з людьми, частково організовую процес, контролюю хід роботи і витрачаю на це власні кошти.
В цю збірку увійдуть дуже гарні авторські ліричні українські пісні. Займаємось цим вже приблизно півроку. Коли вийде збірка – сказати складно. Ця робота не є терміновою, вона робиться тоді, коли є можливість – і у мене, і в учасників.
Чому саме ліричні пісні? Положинский мало асоціюється з лірикою…
Є купа ліричних пісень, які мені подобаються, і які я б хотів чути в одній збірці в якісному звучанні, в сучасному аранжуванні.
«Не Кажучи Нікому», «Я Не Хочу»… Чи є сенс у піснях соціальної тематики? Молодь дослухається?
Я не вважю ці пісні піснями соціальної тематики. Особисто для мене це більше національно-патріотичні пісні.
Вони не можуть не бути актуальними, бо без національно-партіотичного виховання, без існування певної проукраїнської ідеології, держава Україна не має майбутнього. Це моя особиста точка зору. Дехто може і не погоджуватись зі мною, вони мають на це право.
Хоча пісні — це дуже сильний аргумент у формуванні такої ідеології, у вихованні певних поглядів, почуттів, суджень, ідей…
Як ти відчуваєш, прихильники гурту «Тартак», однаково ставляться до пісень «Поп Корн», «100%-ний Плагіат», і таких?
Не можна всіх людей заганяти в одні рамки. «Тартак» дуже різнопланова група, пісні у нас і в музичному сенсі, і в змістовому, дуже відрізняюься. Я точно знаю, що є люди, які на «Тартак» звертають увагу тільки завдяки тому, що в нас є такі пісні, як «Не Кажучи Нікому», «Я Не Хочу», «Мій Народ», «Ой Нема Того»… А є люди, які, слухаючи «Тартак», щось відкривають для себе нове.
Прихильники гурту всі розмовляють українською мовою?
Ні, звичайно. Але те, що з нами спілкуються українською, я сприймаю як вияв поваги.
На одному форумі дівчина написала, що завдяки «Тартаку» вже півроку спілкується виключно українською…
Є такі випадки, і мені це приємно. Але є і такі, що завдяки «Тартаку» переходять на російську мову. На зло…
Колись ти сказав, що поки влада не визнає УПА – вона не буде українською. Чия політична воля потрібна для такого рішення?
Я в політиці погано розбираюсь, тому чия політична воля – не знаю. Я не знаю, хто це має зробити – Президент, парламент… Цілком очевидно, що поки УПА у нас офіційно не визнана на всеукраїнському рівні, можна говорити про те, що керівництво країни не є проукраїнським.
Протягом останніх років, як ти вважаєш, чи є зрушення в цьому напрямку?
Добре, що з’являється більше інформації, документальні фільми, йде якийсь розголос, по телебаченню періодично показують сюжети про УПА. Президент видав кілька Указів, які сприяють визнанню УПА. Наприклад, генералу Шухевичу посмертно присвоїли звання Героя України, в минулому році більш-менш офіційно відсвяткували 65-річницю заснування УПА. Можна сказати, що є певні позитивні зрушення.
Але ж справа не в позитивних зрушеннях, а в тому, чи є чітка проукраїнська позиція. А її немає! Можливо, в окремих політиків вона і є, але ж окремі політики не відображають стан справ у загальному керівництві держави.

(more…)